Безпека руху пішохода.

Автомобільна дорога, вулиця – частина території, у тому числі у населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів (ТЗ) і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
Пішохідний перехід – ділянка проїжджої частини або інженерна споруда, призначена для пересування пішоходів через дорогу.
Багатосмугова дорога – дорога з повздовжніми смугами на проїжджій частині, що мають ширину, достатню для руху ТЗ, і призначеними для руху в обох напрямках.
При переході проїжджої частини дороги пішоходи повинні користуватися підземним, надземним пішохідними переходами або пере­ходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою або до­рожніми знаками «Пішохідний перехід".
      Якщо на ділянках шляхів відсутні позначені пішоходні перехо­ди, переходити дорогу дозволяється на перехрестях по лінії троту­арів або узбіч. Коли перехрестя або позначені пішохідні переходи у межах видимості відсутні, а дорога має не більш трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити дорогу під пря­мим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де вона добре про­глядається в обох напрямках, і тільки після того, як пішохід оці­нить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість і пересвідчиться у відсутності небезпеки.
Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки у напрямку руху транспортних засобів колоною не більш ніж по чотири чоловіки у ряд за умови, що колона не займає більше поло­вини ширини проїжджої частини. Спереду і ззаду колони з лівого боку повинні бути супроводжуючі з червоними прапорцями, а в тем­ний період доби і в умовах недостатньої видимості – із засвіченими ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду – червоного.
Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуа­рах і пішохідних доріжках, а якщо їх немає – узбіччям дороги, але тільки у світлий період доби і лише у супроводі дорослих.
Гальмівний шлях – відстань, яку проходить ТЗ при екстреному гальмуванні від початку натискування на педаль або рукоятку до місця його зупинки.
Безпечний інтервал – відстань між бічними частинами ТЗ, що рухаються, або між ними та іншими учасниками руху, або об'єкта­ми, при якій гарантована безпека дорожнього руху.

Безпечна дистанція – відстань до ТЗ, що рухається спереду по тій же смузі, яка у випадку його раптового гальмування або зупин­ки дозволить водієві ТЗ, що рухається ззаду, уникнути зіткнення без виконання будь-якого маневру.
Допустимий гальмівний шлях у транспортних засобів (ТЗ) скла­дає від 12 метрів до 19 метрів залежно від типу і виду ТЗ.

 При рухові зі швидкістю 60 км/год по сухому асфальтобетонному покриттю дороги з моменту, коли водій побачив перешкоду і прий­няв рішення про гальмування, транспортний засіб до повного зупи­нення пройде шлях, який дорівнює 38-42 м. (Для порівняння: гальмівний шлях вантажного поїзда складає 300-400 метрів.)
У всіх випадках, чи збирається пішохід переходити проїжджу частину позначеним нерегульованим переходом або по лінії троту­арів і узбіч, а також поза перехрестями і позначеними переходами, він повинен, перш ніж почати перехід, переконатися у його безпеці, і, перш за все, у відсутності ТЗ, що наближаються.
У місцях, де рух регулюється, пішоходам слід керуватися вимога­ми сигналів світлофора або регулювальника.
Пішоходи, що не встигли завершити перехід всієї проїжджої час­тини, повинні пропустити ТЗ, чекаючи можливості для подальшого руху на острівку безпеки, а за його відсутності – на лінії, що розді­ляє потоки протилежних напрямків. Продовжувати перехід дороги можна, виконавши ті ж вимоги, які регламентують порядок почат­ку переходу проїжджої частини дороги.
Якщо на проїжджій частині зупинився ТЗ або з'явилася інша перешкода, що обмежує видимість, необхідно належним чином пе­реконатися у відсутності ТЗ, що наближаються. При цьому обходи­ти їх слід з боку, який ближчий до ТЗ, що наближаються, тобто ТЗ, що стоїть, обходити ззаду.
У населених пунктах рух ТЗ дозволяється із швидкістю не більше за 60 км/год. У житлових і перехідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. Поза населеними пунктами на усіх шляхах для автобусів – не більше 80 км/год, ТЗ – 60-70 км/год; іншим ТЗ на автомагістралях – не більше 130 км/год, на шляхах для автомобілів – не більше 110 км/год, на інших шляхах – не більше 90 км/год.
Пішохід переходить дорогу з трамвайною колією попереду трамвая.        Дорожня розмітка регламентує певний режим і порядок дорож­нього руху. До розмітки належать лінії, написи, символи, стрілки та інші позначення, нанесені на проїжджу частину, бордюри та інші елементи шляхів та дорожних споруд. Розмітка поділяється на дві групи: горизонтальну та вертикальну.
Горизонтальна розмітка наноситься на проїжджій частині шляхів із удосконаленим покриттям або по верхові бордюру. Основне її при­значення – визначити режим і впорядкувати рух ТЗ по ширині проїжджої частини. Горизонтальна розмітка (переривчаста лінія білого кольору) розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на шляхах, що мають дві або три смуги; позначає межі смуг руху за наявності двох або більше смуг, призначених для руху в одному напрямку.
Вертикальна розмітка наноситься на вертикальні поверхні опір мостів, шляхопроводів, торцевих поверхонь порталів тунелів, пара­петів, круглі тумби, сигнальні стовпчики, бічні поверхні огорож, частини острівків безпеки, що вивищуються. Вертикальна розмітка показує габарити дорожніх споруд і елементів обладнання шляхів і попереджає водіїв про небезпеку, яку можуть являти собою ці спо­руди і елементи ТЗ, що рухаються.
Пожежна безпека
 
В Україні щорічно виникає близько 42 тис. пожеж, на яких гинуть 2300 чоловік, 130 з яких діти, травмується близько 1200 чоловік. В полум'ї знищується біля 13000 будівель, 1400 одиниць техніки, гине приблизно 1000 голів худоби. Основна кількість пожеж, близько 32 тис. виникає в житлових будинках.
Причинами пожеж стають:піддали, несправність технологічного обладнання підприємств, порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування та побутових електроприладів, приладів опалення, необережне поводження з вогнем в тому числі при палінні, дитячі пустощі з вогнем.
Причини виникнення пожеж
Пожежі найчастіше виникають від необережного поводження з вогнем, в тому числі при палінні, порушення правил експлуатації електроустаткування та електропобутових приладів, приладів опалення, через дитячі пустощі з сірниками, запальничками та іншими пожежонебезпечними предметами (хлопавками, бенгальськими вогнями тощо).
З вогнем треба поводитися дуже обережно. Він завжди має перебувати під контролем. У жодному разі діти не повинні гратися з сірниками, запалювати папір та інші предмети.
Також не можна запалювати вогнища у полі, в лісі, на торфовищах. Недопустимо дітям самостійно запалювати газові прилади, вмикати електрообігрівачі, праски, телевізори. Дуже небезпечно запалювати речовини, які легко займаються. Часто діти проти комарів улаштовують кадильниці (так звані димовухи), іскри від яких під час роздмухування можуть запалити спалимі речовини.
Сірники в руках дитини найчастіше створюють безпосередню загрозу виникнення пожеж. В жодному разі не можна бавитися з сірниками, підпалювати ними сміття, сухе листя, папір, запалювати сірники та розкидати їх. Сірник в руках малечі може призвести до опіку. Були випадки, коли іскри від нього потрапляли в очі дитини, призводили до вибухів парів легкозаймистих рідин. Тому сірники повинні утримуватися в недоступних для дітей місцях.
Сьогодні майже у всіх торгівельних закладах є в продажу запальнички. Вони не менш небезпечні, ніж сірники. Час їх горіння триваліший, ніж у сірника, тож часто діти користуються ними під час відвідування темних підвалів, горищ, комор, зазвичай без дозволу дорослих. А це дуже небезпечно. Якщо вже виникла необхідність освітити приміщення (у випадках тимчасового відключення електроенергії), доцільніше використовувати кишенькові електричні ліхтарики, котрі відносяться до пожежобезпечних освітлювальних засобів.
Найбільш розповсюдженим пожежонебезпечним предметом, який широко використовується в побуті, є свічки. Користуватися ними, звичайно, можуть лише дорослі. Але діти повинні знати, що свічка встановлюється тільки на надійний свічник, виконаний з неспалимого матеріалу, і коли горить, повинна бути подалі від штор та інших спалимих матеріалів. Свічками, так само як і сірниками та запальничками, небезпечно бавитися.
Небезпеку становлять і гасові освітлювальні прилади (лампи, ліхтарі типу «летюча миша» тощо). Це прилади, користуватися якими можна лише дорослим. Основним джерелом пожежної небезпеки цих предметів є гас, який легко спалахує в разі порушення правил його підпалювання, а також тоді, коли прилад, внаслідок неправильного встановлення, перекидається, скло розбивається і виникає спалах вогню, відтак – пожежа.
Що стосується побутових нагрівальних електроприладів, то найбільшу пожежну небезпеку створюють електропраски та різноманітні обігрівачі, калорифери з відкритою спіраллю, особливо саморобного виробництва. Необхідно пам'ятати, що в жодному разі не можна встановлювати ввімкнені праски «підошвою» на спалимі матеріали, залишати їх без догляду, а також залишати ввімкненими в електромережу після користування ними. Електричні обігрівальні прилади слід встановлювати від спалимих матеріалів на відстані не ближче 0,5 метрів. Якщо прилад іскрить, його потрібно негайно вимкнути з електромережі, не можна накривати електронагрівальні прилади, що працюють, папером, тканиною або іншими легко спалимими матеріалами, сушити на них одяг, взуття тощо. Забороняється користуватися електрообігрівачами саморобного виробництва, та доручати нагляд за ними дітям.
Пожежну небезпеку створюють також телевізори, особливо кольорового зображення. їх не можна встановлювати в меблеві стінки, накривати корпус тканиною. У всіх цих випадках порушується вентиляція в середині апарата, що може призвести до його перегріву та пожежі. Якщо на екрані зникло зображення, або почалося мигання чи з'явився надмірний шум, апарат слід негайно вимкнути з електромережі.
Також небезпечно користуватися електричними кип'ятильникамив разі їх іскріння, а також після того, як у склянці википіла вода (в цьому разі від перегрівання тріскається скло й від розжареного кип'ятильника, що потрапляє на спалимі предмети, виникає пожежа).
Також небезпеку для суспільства створюють курці, які є потенційними порушниками правил пожежної безпеки, які провокують виникнення пожеж у будинках, лісах, торфовищах. Кинутий не загашеним недопалок, або сірник можуть призвести до великого лиха і навіть людських жертв. На підприємствах, установах і організаціях для паління відводять спеціальні місця, які обладнуються табличкою «Місце для паління», та встановлюються урна з водою. Особливо небезпечно палити в приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, легкозаймистих та горючих рідин, які в свою чергу можуть утворювати вибухонебезпечні концентрації і, якщо в приміщенні запалити – може пролунати вибух. Небезпечно кидати недопалки в лісах, на полях зернових, торфовищах, особливо в спекотну погоду. Часто це стає причинами пожеж, від яких гинуть ліса та хліб. Небезпечно палити в ліжку, особливо в нетверезому стані. Як показує статистика, це основна причина загибелі людей на пожежах. Адже людина засинає, недопалок випадає з рук на горючі предмети, виникає пожежа. Також недопустимо кидати недопалки з балконів, тому що його може віднести вітром на нижче розташований балкон, виникне пожежа.
Дії під час пожежі
Якщо виникла пожежа необхідно:
·        Негайно повідомити пожежну охорону за номером 101, назвати точну адресу об'єкту, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей таповідомити своє прізвище;
·        прийняти заходи (по можливості) по евакуації людей, гасінняпожежі і збереження матеріальних цінностей;
·        приступити до гасіння пожежі всіма підручними засобамипожежогасіння;
·        забезпечити зустріч пожежних підрозділів.
До підручних засобів пожежогасіння відносяться: вода, пісок, кошма (щільна тканина для ізоляції джерел горіння від повітря), вогнегасники.
Якщо загорілися електроприлади, або електропроводка необхідно:
·        знеструмити електроприлад (вийняти вилку з розетки, а якщо доступ до неї неможливий, вимкнути автомат чи  викрутитипробку в електролічильнику), викликати пожежну охорону за номером 101;
·        якщо горіння після знеструмлення не перестало, загасити вогонь підручними засобами, якщо це телевізор – накрити покривалом;
·        щоб уникнути отруєння продуктами горіння, негайно вивести зприміщення людей, не зайнятих гасінням пожежі, в першу чергудітей.
   Під час пожежі виділяється велика кількість токсичних продуктів горіння, вдихання яких може призвести до отруєння, а в деяких випадках і до загибелі людей. При пожежі дим та продукти горіння підіймаються в гору, а з низу йде приплив свіжого повітря, тому необхідно пригинатися ближче до підлоги. Для того, щоб вийти з задимленого приміщення – застосовують зволожену хустку або марлю.
   Евакуювати в разі пожежі слід передусім дітей та людей похилого віку. Процес евакуації повинен бути організованим і відбуватися без паніки, під керівництвом дорослих або працівників пожежної охорони. Для евакуації використовують так звані евакуаційні виходи, які в жодному разі не можна забивати наглухо, або захаращувати старими меблями, різними матеріалами та обладнанням. В вечірній час в школах вони повинні освітлюватися та мати відповідні покажчики. Найчастіше це плафони зі склом зеленого кольору та з написом «Вихід», або відповідні знаки «Вихід тут».
   Недопустимо жартувати по телефону 101. Траплялися випадки, коли підрозділи пожежної охорони виїздили на хибні виклики, а в цей час десь в іншому місті була реальна пожежа і люди просили на допомогу. Згідно статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за заздалегідь хибний виклик спеціальних служб, в тому числі і пожежної охорони, передбачено відповідальність, яка тягне за собою накладання штрафу у розмірі від 3 до 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Тому батькам доведеться виплачувати штраф за пустощі своїх дітлахів.
Пожежі в результаті порушення правил поведінки з електроприладам
   Значна кількість пожеж виникає як результат теплового прояву електричного струму. В більшості випадків такі пожежі виникають як результат коротких замикань в електричних ланцюгах; перегрів та займання речовин та матеріалів розташованих в безпосередній близькості від нагрітого електроустаткування; струмових перевантажень проводів та електричних машин; великих перехідних опорів тощо. У світі частка таких пожеж складає 20-25 % та має тенденцію до зростання.
   Коротке замикання – аварійний режим роботи електроустаткування, де через досить малий опір виникає з'єднання різнополярних провідників, які перебувають під напругою. При короткому замиканні у місцях з'єднання проводів опір дорівнює нулю, внаслідок чого збільшується у багато разів величина струму і може досягати сотень і навіть тисяч ампер, в залежності від потужності і джерела струму. У таких випадках можливий не тільки перегрів, але і займання ізоляції та розплавлення ізоляції проводів. Температура електричної дуги в зоні короткого замикання складає 2000-4000°С. У разі оплавлення металевих деталей електричних машин таапаратів, утворюється велика кількість іскор, здатних запалити речовини та матеріали, що розташовані поруч, або бути причиною вибуху.
Перевантаження – аварійний режим, за якого провідниками електричних мереж виникає струм, що тривалий час перевищує нормативне значення для провідника. Основними причинами перевантаження є ввімкнення в електромережу споживачів підвищеної потужності, а також не відповідність проводів робочого струму. В такому режимі роботи частина електричної енергії перетворюються в теплову. Перегрівання проводів значно прискорює процес старіння ізоляції. Вона стає крихкою, здатною ламатися та тріскатися, що може призвести до її пробою чи оголення проводів. Коли ізоляція горюча, може виникнути її загорання, а в вибухонебезпечному середовищі – пролунати вибух.
Електричні іскри (краплини металу) утворюються при короткому замиканні електропроводки, електрозварюванні, різці металів, при плавленні ниток розжарювання електричних ламп. Температура крапель залежить від виду металу і дорівнює температурі плавлення. Температура крапель алюмінію при короткому замиканні – 2500°С, температура нікелевих частинок ламп розжарювання досягає 2100°С Температура при зварюванні і різці металів досягає 4000°С, тому природно, що дуга є джерелом запалювання всіх горючих речовин.
 
Газ і продукти його згоряння. Правила користування газом у балонах.
Умовно гази можна поділити на дві групи: природний (бо­лотний, попутний, водяний, коксовий, нафтовий та чадний) і скраплений, що перебуває під тиском у балонах (етан, про­пан, бутан). Ці гази безбарвні, не мають запаху. Щоб вико­ристовувати гази в побуті, до них додають речовини із запа­хом для швидкого виявлення витікання їх із газових приладів.
Самі гази, й особливо продукти їх згоряння, отруйно діють на людину, тому в роботі з газовими джерелами вогню (а це – плита, газові колонки) потрібно дотримуватися особливої обе­режності.Зараз з'явилося безліч газових балонів, які не відповіда­ють стандартам і тому несуть реальну загрозу.
На жаль, у продажі є балони, заправлені приватними осо­бами. Багато організацій не мають необхідної техніки, а їхні співробітники – відповідної кваліфікації для безпечної ро­боти з газом. Вони не знають, що ємність перед заправлен­ням слід ретельно перевірити на цілісність, потім злити решт­ки зрідженого газу. Заправляти балон можна не більше, ніж на 85% його об'єму. Щоб уникнути трагедій, краще купувати балони з газом у легальних продавців. При цьому з особливою ретельністю необхідно перевіряти, чи немає ви­тікань. Зберігати запасні балони слід поза житловим при­міщенням.
Однією з поширених причин пожежі є користування са­моробними газовими приладами або гумовими шлангами, які з'єднують балон і газову плиту.
Правила користування природним газом.
Витікання газу в приміщенні й неправильне його горін­ня, а також самостійний ремонт газової апаратури можуть призвести до нещасних випадків. Необхідно, систематично провітрювати приміщення, де є газова апаратура, пере­віряти наявність тяги в димоходах, стежити за справні­стю вентиляції. Треба знати, що працівники житлово-екс­плуатаційних контор зобов'язані не менше одного разу на квартал перевіряти стан вентиляції та димоходів у квартирах.
Забороняється:
1)    користуватися газовими колонками, казанами для місцевого обігріву, гарячого водопостачання за відсут­ності тяги. Перевірити наявність тяги можна запале­ним сірником або краще свічкою, піднесеною до вен­тиляційного віконця;
2)    розміщувати баки для кип'ятіння білизни на звичай­них конфорках газової плити. Посуд із широким дном необхідно встановлювати на спеціальні конфорки з ви­сокими ребрами;
3)    відкривати кран на газопроводі перед плитою (або лічильником), не перевіривши, чи закрито всі крани на розподільному щитку плити;
4)    відкривати крани газової плити, не маючи в руці запаленого сірника або спеціальної електричної за­пальнички;
5)    допускати заливання рідиною пальників, які горять. Якщо це випадково станеться, потрібно загасити паль­ник, прочистити його, видалити рідину з піддона;
6)    знімати конфорку і ставити посуд безпосередньо на пальник;
7)    стукати по кранах, пальниках і лічильниках тверди­ми предметами, а також провертати ручки кранів об­ценьками, щипцями, ключами тощо;
8)    самостійно ремонтувати газову плиту або газопідвідні трубопроводи;
9)    прив'язувати до газових труб, плити й до кранів мо­тузки, вішати на них білизну та інші речі;
10)                      перевіряючи показання газового лічильника, висвіт­лювати циферблат або віконце лічильного механізму свічкою або запаленим сірником;
11)                      дозволяти дітям користуватися газовими приладами;
12)                      залишати без догляду газові прилади навіть на корот­кий час.
Відчувши запах газу, негайно перекрийте кран газопро­воду й терміново зателефонуйте за номером 04. Витрачайте газ, пам'ятаючи про його економію.
Якщо ви виявили витікання газу:
1)       не вмикайте електрики;
2)       не користуйтеся для освітлення сірниками;
3)       не паліть;
4)       не користуйтеся відкритим вогнем;
5)       обов'язково провітріть приміщення;
6)       перевірте (перекрийте) крани газоподачі;
7)       викличте аварійну бригаду за телефоном 104.
 
Користуючись газовою апаратурою, необхідно пам'ята­ти про можливість отруєння продуктами горіння газу. Щоб цього не трапилося, перед вмиканням газових приладів і після їхньої роботи необхідно ретельно провітрити при­міщення.
Отруєння організму чадним газом – це отруєння окисом вуглецю. Чадний газ утворюється під час згоряння палива без достатнього припливу кисню.
При отруєнні чадним димом або газом людина спочат­ку відчуває головний біль, потім – запаморочення, за­гальну слабкість, сонливість, нудоту, починається блю­вота. Швидко, протягом кількох хвилин, потерпілий непритомніє. Можлива зупинка дихання й навіть смер­тельний наслідок.
Для надання допомоги потерпілому потрібно:
1)  винести його на свіже повітря (якщо горить ліс, по­класти на обличчя людини мокру хустку й винести в безпечне місце);
2)  викликати лікаря;
3)  до приїзду лікаря прикласти до носа потерпілому ват­ку з нашатирним спиртом (не притуляючи до слизової оболонки носових стінок).
Забороняється:
1)  давати пити, можна тільки змочити потерпілому об­личчя й губи;
2)  давати ліки (у потерпілого можуть бути внутрішні ушкодження);
3)  промивати шлунок.